Це — Україна. Її кордони формувались з давніх-давен і звичний нам вигляд вона мала не завжди. Відбувалось це формування поступово і почалося з того, як з одинадцятого по сьоме століття до нашої ери території сучасних Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької областей та Криму поступово заселяли кіммерійци. За думкою вчених то і був найдавніший народ України.

Вже у сьомому столітті до нашої ери кімерійців з цих земель витіснили скіфи, а скіфів — сармати у четвертому столітті. Набагато пізніше, коли виникне українське козацтво, козаки будуть називати себе потомками сарматів, хоча ті проіснували на цих землях не так вже і довго. 

У третьому столітті до нашої ери території від Криму до Києва поступово заселяють східно-слов’янські племена — предки сучасних українців, росіян та білорусів.

У восьмому–дев’ятому століттях нашої ери всі вони об’єдналися в одну державу — Київську Русь, столицею якої став Київ.

Територія Київської Русі розкинулася від Чорного моря аж до Балтійського, від східної частини Карпат до верхньої течії Волги. В такому вигляді Київська Русь проіснувала до тринадцятого століття, а потім розпалася не декілька князівств, більшість з яких згодом були завойовані Монгольською Імперією.

Лише Галицько-Волинське князівство, яке розташувалось на територіях Львівської, Івано-Франківської Тернопільської та Чернівецької областей зберегло незалежність. Воно проіснувало до середини чотирнадцятого століття. Коли князя Юрія Другого було отруєно і захищати інтереси князівства стало нікому, воно потрапило до складу Литви, а потім Польщі.

У шістнадцятому столітті у степовій частині України сформувалось українське запорозьке козацтво. Українські козаки називали себе військом запорозьким, а захоплені самовільно землі — Запорозька Січ.

Розташувались ці землі на території Запорізької, Дніпропетріовської, Кропивницької та Донецької областей. Козаки хотіли прав на волю та самовизначеність, а також припинення польського гніту. І частково їм це вдавалося.

У сімнадцятому столітті запорозьке військо почало виганяти польську шляхту, завдяки чому територія Запорозької Січі значно розширилася. Ця боротьба поступово переросла у Національну визвольну війну, очолену Богданом Хмельницьким. Під час цієї війни українські землі розширили свої кордони аж до Києва та Чернігова.

Прагнувши зберегти завойовані території, Хмельницький уклав угоду із сусідами і зокрема з Московою. Точний текст цієї угоди, яка була підписана у Переяславі і тому називалась Переяславська, було втрачено, але подальші події однозначно показали, що угода стала згубною для України.

Внаслідок її підписання територію України було поділено між Московським царством та Польшею. Сталося це у 1686 році після підписання договору «Вічний мир». Рубіж пройшов по річці Дніпро.

Наприкінці вісімнадцятого століття Польща зазнала розпаду. Галичина і Буковина відходять до Австро-Угорщини, а вся інша територія України — до Російської імперії. Території сучасних Одеської, Херсонської, Миколаївської областей та Криму ще деякий час залишаються у складі Османської імперії, але і вони скоро відійдуть до Росії за підсумками Російсько-Турецької війни.

У 1917 році у царській Росії почався державний переворот. Імператора Миколу ІІ було вбито. На території південно-західних губерній Російської імперії проголосили Центральну Раду, а трохи згодом — Українську Народну Республіку. У 1918-му розпадається Австро-Угорщина. На частині території України, яка входила до її складу, утворюється Західноукраїнська Народна Республіка. Її центром стає Львів. На той час це були дві окремі держави. Але у 1919 році вони об’єднаються, щоб захиститись від посягань Польщі. Цей Акт Злуки було проголошено на Софійському майдані у Києві.

А згодом почалася боротьба за встановлення радянської влади. Нажаль Україна не змогла зберегти єдність. У 1922 році на Сході, Півночі та у центрі країни радянські більшовики отримали перевагу і ці території стали частиною СРСР. Столицею було проголошено Харків, бо саме там погляди більшовиків розділяла більшість населення. Але у 1934 році Київ повертає собі звання столиці радянскьої України.

Західна частина України: Рівне, Луцьк, Тернопіль, Чернівці, Львів, Івано-Франківськ та Закарпаття — знову відходять до оновленої Польщі, але пробудуть у її складі недовго.

За таємною угодою між Німеччиною та Радянським Союзом 1939 року Польщу буде поділено і області на Заході України приєднаються до Радянського Союзу. Але без Закарпаття та Чернівців, а також без частини Одеської області.

Чернівецька та частина Одеської області увійдуть до складу радянської України у 1940 році. У 1945 приєднається Закарпатська область. І того ж року документально закріпляться українські кордони.

У 1954 році, за рішенням Верховної Ради РСРС, до складу Української Радянскої Республіки приєднається Крим. Цим і завершиться формування території України. Тої України, яку ми знаємо зі шкільних карт та підручників.

За Гельсінською угодою 1976 року наші кордони були визнані непорушними усіма світовими державами.

У серпні 1991 року Радянський Союз розпався і Верховна Рада проголосила суверенітет та незалежність України.