Можна прожити все життя в Україні так і не побувавши у місцях, що мають статус святинь та цілющу силу для душі і тіла людини. В Україні таких місць найбільша у світі кількість. Називаються вони лаврами.

Ця назва пішла від греків і означає вулицю або провулок. Напевно через те, що перші келії, у яких жили відлюдники, розташовувались одна за одною як домівки на звичайній вулиці.

Лаври бувають греко-католицькі та православні. Греко-католицькі приймають участь не тільки у духовному, а й у політичному житті країни. В той час як православні зосереджуються тільки на духовному житті суспільства. В Україні розташовані три православні лаври та одна греко-католицька.

Люди часто плутають і вважають, що лавра — це те ж саме, що й монастир. Дійсно, між ними є спільні риси. Вони володіють землями, на яких розташовані, мають свій капітал, статут і правила; але є і те, що їх відрізняє! І головна з таких відмінностей — монастирі можуть бути і чоловічими і жіночими, а у лаврах можуть жити тільки чоловіки. Цього правила дотримуються суворо і до деяких лавр жінок навіть не впускають. Наприклад, до Лаври Сави Освяченого, що знаходиться у Палестині. Монастирем керує настоятель, а лавра знаходиться в підпорядкуванні у патріарха — ще одна відмінність.

Кожна лавра має свою особливу та давню історію. Надання такого статусу — це почесний титул, який визнає заслуги у зміцненні та поширенні віри.

Перші лаври з’явились у Єгипті у четвертому столітті. Вони були схожі на гутожитки, у келіях яких монахи жили та розвивали свою духовність. Спілкуватись між собою вони могли тільки коли збиралися разом для богослужіння. А у всі інші дні зберігали мовчання. Доречі, монахами відлюдників стали називати через декілька століть, а до того їх називали аввами, іноками та ченцями. Зараз їх ще можуть називати аскетами — людьми, які відмовились від життєвих задоволень.

У лавру такі люди потрапляли не одразу. Спочатку треба було пройти спеціальну підготовку до безмовного життя. Така підготовка відбувалась у кінóвіях — таких собі школах-гуртожитках з однаковою для всіх їжею, одягом, роботою по господарству та однаковим навчанням, яке готувало до служіння у лаврах.

У різні часи лаври грали важливу роль в державі та суспільстві. Вони були у центрі відомих подій і в середені них відбувались знакові явища.

Перший український історик Нестор Літописець жив та працював у Києво-Печерській лаврі і у 1113 році дописав там «Повість временних літ» — перший систематизований літопис з історії Київської Русі. Київські князі завжди радилися з лаврським чернецтвом з усіх важливих суспільно-політичних питань.

Історично зафіксовано, що осада Почаївської лаври османським військом у 1675 році була зірвара і, як стверджували служителі, сталося це через явління образу Матері Божої, яка своєю появою зупинила нападників. Потомки турків, які й до сьогодні проживають на тих землях, підтверджують ці слова.

Нерідко українські лаври ставали притулком для солдат під час війн. Під час Першої світової війни Почаївська лавра прихистила біженців та поранених солдат, а у 1919 році у ній поселили колонію дітей-сиріт.

Також в українських лаврах зберігається багато християнських святинь. Слід стопи Божої Матері з джерелом цілющої води, найшанованіша у християнському світі Почаївська ікона Божої Матері, написана на простій дошці з липи.

У некрополі Києво-Печерської Лаври поховані десятки відомих людей: легендарний Київський метрополит Михаїл Перший, який охрестив Русь за правління князя Володимира; Петро Столипін, якого смертельно поранили у Києві під час замаху; батько української теології Петро Могила, православний монах і святий Феодор Острозький…

У сьогоднішньому швидкоплинному світі лаври зберігають свою особливу роль у державі і суспільстві та залишаються духовними святинями для мільйонів християн з усього світу. Опікуються сиротами та допомагають тим, хто потрапив у біду.

Свої лаври мають Греція та Росія — в цих країнах їх по дві у кожній; а також Грузія, Польща, Румунія та Палестина мають по одній лаврі. На території України розташовані цілих чотири лаври.

Києво-Печерська лавра у Києві на сьогодні є національним архітектурним заповідником, що знаходиться під охороною ЮНЕСКО. Почаївська лавра розташована у місті Почаїв Тернопільської області. У місті Святогірськ Донецької області знаходиться Святогірська лавра, яка отримала цей статус у 2004 році. Та Унівська лавра на околиці села Унів Львівської області. Є ще одна, п’ята, Іванівська лавра-музей, про яку згадують рідко, хоча знаходиться вона майже у центрі Львова, у музеї народної архітектури і побуту Шевченківський гай.

Суспільство будь-якої країни важко уявити без духовної складової, тому феномен лавр є багатогранним і не обмежується тільки релігією. Це наша історія, культура, наснага та надія.