В первые дни войны венгерский фотограф Андраш Фьольдеш опубликовал фото женщины, которая кормит грудью трехмесячную дочку в киевском метро во время бомбардировки. Фото очень эмоционально было воспринято в Украине и мире, по его мотивам художница из Днепра Марина Соломенникова создала иллюстрацию, на которой показала героиню в образе Мадонны. Мы поговорили с Мариной про эту и другие ее работы, роль графического искусства во время войны и помощь ВСУ.
— Так, відразу почну з найпопулярнішої ілюстрації, серед створених тобою — «Українська Мадонна»! До речі, її називають і «Київська Мадонна», і «Мадонна з київського метро»… Яка назва правильна?
— Я в інсті підписала її як Ukrainian Madonna, так що навіть не знаю. Мені здається, що саме ЗМІ назвали фото як «Мадонна з київського метро». Тут вже як кому подобається.
— Де ти побачила це фото та яке враження воно справило на тебе?
— Гортаючи стрічку новин, я натрапила на фото жінки з дитиною, яка переховувалася у київському метро від бомбардування. Образ жінки на фотографії був настільки невинним, що, по-моєму, світився навіть без ілюстрації. Ще він по композіції дуже нагадував Мадонну з немовлям і тому так впадав в очі.
— Ілюстрація з’явилась у католицькому храмі в Неаполі. Як це стало можливим?
— Цією ілюстрацією поділився помічник Папи Римського у зв'язках із громадськістю Fr. James Martin, SJ
у себе в фейсбуці і мені про це розповіла журналістка з греко-католицького видання. Вона попросила інтерв'ю і, скоріш за все, так ілюстрація почала розходитися мережею. Потім мені написав хлопець з Неаполю, він хотів на підтримку України роздати меленькі листівки з цією ілюстрацією на службі у храмі. Та я не знала, що він священник і ще й роздрукує таку велику картину. У нього на фейсбуці я побачила реальні її розміри і була в шоці! Насправді ця ілюстрація не є іконою, а є більше образом. Біля неї просто проводили службу на підтримку України, вона уособила в собі всіх матерів, людей та в цілому нашу країну.
© Vyacheslav Okun, SJ
— Чи прилітала тобі реакція від автора фото, за яким ілюстрація створена, або від героїні, яка на ньому зображена?
— Я їх намагалася знайти ще до того як почала створювати ілюстрацію. Та це було дуже важко. На фото не були відмічені ні дивчіна, ні фотограф. А потім сила інтернету нас всіх звела, я довго переписувалася і з Андрашом Фьольдешом і з Танею Блізнюк. Вони дуже приємні та цікаві люді!
— Як ти обираєш сюжет чи явище, яке відображаєш у ілюстраціях, та чому не малюєш на замовлення?
— Художники в основному не багатослівні, я так точно. Мені простіше висловлювати свої почуття та емоції у картинах. Бачу новину, яка мене “торкає", або відчуваю сум чи злисть, та малюю це. Я не малюю на замовлення, бо фізично не "вивезу". Плюс у мене є основна та улюблена робота, де ми з моїми колегами заробляємо додаткові гроші на ЗСУ,
продаючи роботи з інсти. До ЗСУ відправляємо 100% зароблених грошей!
— Під час війни іноді важко знаходити натхнення чи сили для роботи та інших справ. Як у тебе з цим? І де знаходиш їх?
— Так, іноді буває складно знайти в собі сили щось творити, а я в основному малюю вночі, після роботи. Я малюю, щоб донести до людей у всьому світі правду про те, що відбувається в Україні. Люди зазвичай не читають тексти, проте, натрапивши на ілюстрацію в соціальних мережах, вони зупиняються, щоб роздивитися її. Таким чином вони можуть побачити, наскільки страшним є те, що переживають українці зараз. Ілюстрація стає тим інструментом, яким ми можено в якійсь мірі гуртувати людей.
— Як з’явилась «Зай, я вне политеки»?
— Вперше в мене запитали про іншу мою роботу! Це збірний образ зірок шоубізу РФ, які обрали шлях замовчування теми війни. Учасники шоу «Что было дальше?», Івлєєва та інші тупо бояться за свої сраки і мовчать! (Про сраки можете вирізати.)
— Хто зараз найкрутіші ілюстратори у світі та чому?
— Пф! Та звичайно ж українські іллюстратори! Людям, які знаходяться постійно у сиренах, вибухах та підвалах, вдається передати через свої роботи значно більше змісту та емоцій, ніж закордонним відомим художникам. Наприклад,
@bright_arts,
@art.malon.
— Закінчи це інтерв’ю трьома словами.
— Їбаш їх Вова! (Це також виріжте.)
© Marina Solomennikova
Интервью: Сергей Гутаковский
Редактор: Сергей Фомкин
2022