Омерзительно и достоверно Российский военный хоррор-реализм

© Volodymyr Prokh
Владимир Прох — украинский художник, живущий во Львове. Как и любой житель Украины, он эмоционально воспринимает все события войны России против нашей страны. Трансформировавшись, эти эмоции становятся сюжетными иллюстрациями, в которых мы узнаем главу Русской Православной церкви, благословляющего солдат на войну; президента России Владимира Путина, пускающего ракеты по мирным украинским городам; а также саму Украину, «поедаемую» со всех сторон «братскими народами».
Кому-то это напоминает стиль «Black Mirror», многие пишут в комментариях про схожесть с играми «The Mortuary Assistant» или «Alone in the Dark». Но не смотря на разные ассоциации, иллюстрации Владимира вызывают те самые ужасные чувства, как герои и их поступки, изображенные на них.
— Давай відразу почнемо з того, як ти придумав настільки мерзенні ілюстрації про сьогоднішню Росію?
— Вони народилися з моїх найтемніших переживань та емоцій, які я трансформував у художні образи. Саме тому мабуть мої роботи виглядають настільки мерзенно та достовірно. Якщо детальніше, то образи паскудних велетнів з’явилися одразу, у перший день війни. Я просто закрив очі та побачив іх. Велика паскудна потвора — це така метафора політичного діяча та диктатора, який зійшов з глузду і руйнує все навколо.
— Як називається цей жанр?
— Технічно це цифрова ілюстрація. А сам я його визначаю як хорор-реалізм.
Кошмар 21 века.
© Volodymyr Prokh
Как появляется российская армия.
© Volodymyr Prokh
Россия убивает украинских детей.
© Volodymyr Prokh
— У твоїх ілюстраціях є відображення підтримки війни з боку РПЦ, співучасті Білорусі та Ірану, залежності ЄС від російського газу та нафти. Як ти приймаєш рішення, про що буде робота?
— Рішення про що буде робота я приймаю виходячи зі свого внутрішнього обурення. Дивлюсь яка подія мене найбільше розізлила. І поки я злий, треба скоріше ту роботу створити. Інакше не вийде насичити її свіжими емоціями. Буває так, що я не встигаю. Наприклад, після того, як Папа Римський висловив бажання нас помирити, з’явилась гарна ідея як його зобразити. Почав малювати, але сталось щось бридкіше і я про Папу забув. Так само сталося з Шольцем — почав його зображувати, але Німеччина дала Україні зброю і я його пожалів.
Глава Русской Православной Церкви Патриарх Кирилл благословляет войска России на совершение военных преступлений.
© Volodymyr Prokh
Зависимость ЕС от российских нефти и газа.
© Volodymyr Prokh
Иранское оружие помогает России терроризировать население Украины.
© Volodymyr Prokh
Мобилизация в России.
© Volodymyr Prokh
— Чи змінився, на твою думку, конкретно Львів і Україна загалом після 24 лютого 2022 року?
— На мою думку, Львів з початку війни взагалі не змінився. Не знаю добре це чи погано. Люди п’ють каву, відвідують культурні заходи, життя продовжується. Сирени стали чимось буденним і максимум викликають роздратування, бо магазини зачиняються.
— Чи здатні роботи, подібні твоїм, вплинути на сприйняття людьми цієї війни?
— Мої роботи, як і будь які інші, враховуючи що це мистецтво, здатні впливати на людей. Якщо вдається подразнювати їх емоційну оболонку, то, на мою думку, це вже успіх. Я не вірю що зображення можуть переконувати і з москаля зробити нормальну людину, але можливо хтось хоча б задумається.
Тысячи украинских детей были похищены российскими оккупантами. Более 450 украинских детей убиты.
© Volodymyr Prokh
Ракета с надписью «Zа детей» убивает детей.
© Volodymyr Prokh
Украина в окружении братских народов.
© Volodymyr Prokh
Объединившись, диктаторские режимы уничтожают Украину пока весь «цивилизованны мир» наблюдает.
© Volodymyr Prokh
Z-ветераны или «наши мальчики». Я поставил перед собой задачу создать самое отвратительные лица.
© Volodymyr Prokh
Загрязнение украинской земли.
© Volodymyr Prokh
— Що для тебе буде індикатором того, що війна закінчилася?
— Війна закінчиться тоді, коли ці потвори з моїх робіт помруть в реальному світі. І разом з ними ідеологія, яку вони розносили, як заразу. Інакше досить швидко виростуть нові монстри і цьому не буде кінця…